структура управління
Установи та організації юстиції
Про управління
Інформація управління
Доступ до публічної інформації
Запобігання проявам корупції
Реєстри
Урядова «гаряча лінія»
Телефон: 0-800-507-309
Працює з понеділка по п’ятницю з 8:00 до 21:00, в суботу – з 8:00 до 19:00, неділя та святкові дні – вихідні.
Дзвінки зі стаціонарних телефонів – безкоштовні, з мобільних телефонів – платні.
До уваги громадян, які проживають на тимчасово окупованій території України
До відома громадян, які переселяються з АРК, м. Севастополь, Луганської та Донецької області в інші регіони України!
ЦППKПЮ
Роз'яснення та коментарі
Щодо порядку застосування Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року

Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах укладена 15 листопада 1965 року в місті Гаага (Нідерланди) у рамках Гаазької Конференції з міжнародного приватного права з метою створення відповідних засобів для того, щоб судові та позасудові документи, які підлягають врученню за кордоном, були доведені до відома їх одержувачів у належний строк та поліпшення організації правової взаємодопомоги шляхом спрощення та прискорення процедури вручення.

Україна ратифікувала зазначену Конвенцію 19 жовтня 2000 року Законом України „Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах” з відповідними заявами та застереженнями, а з 1 грудня 2001 року Конвенція набула чинності для України.

Приєднання України до Конвенції стало важливим кроком, направленим на вдосконалення відносин з іноземними країнами в частині надання правової допомоги шляхом вручення документів.

Так, умови Конвенції застосовуються у цивільних або комерційних справах щодо всіх випадків, коли існує потреба в передачі судових та позасудових документів для вручення за кордоном. При цьому, Конвенція не застосовується, якщо адреса особи, якій необхідно вручити документ, є невідомою.

Відповідно до статті 2 Конвенції кожна Договірна Держава призначає Центральний орган, обов’язком якого є отримання прохань про вручення документів, що виходять від інших Договірних Держав і здійснення процесуальних дій відповідно до положень Конвенції.

Таким Центральним органом в нашій державі є Міністерство юстиції України.

В частині складення підтвердження про вручення Центральним органом є Міністерство юстиції України та його територіальні управління юстиції.

Орган влади чи судовий працівник, компетентний відповідно до права запитуючої Держави, направляють Центральному Органу запитуваної Держави прохання згідно з формуляром, що додається до цієї Конвенції, без потреби легалізації або виконання інших аналогічних формальностей. До прохання додається документ, що підлягає врученню, або його копія. Прохання і документ надаються в двох примірниках.

Центральний Орган запитуваної Держави власноручно вручає документ або забезпечує його вручення відповідним органом (стаття 5 Конвенції).

Якщо документ має бути вручений відповідно до частини третьої статті 5 Конвенції, то Центральний Орган може вимагати, щоб документ був складений або перекладений офіційною мовою або однією з офіційних мов запитуваної Держави.

Проблемним є питання організації здійснення офіційного перекладу процесуальних документів та їх вручення учасникам судового процесу, які знаходяться за межами території України.

Так, Вищий господарський суд України в листі від 01.01.2009 зазначає, що неоднозначним є вирішення питання здійснення належного перекладу процесуальних документів та його оплати, оскільки зазначеною Конвенцією не врегульовано питання покладення такого обов'язку безпосередньо на суд чи на одну із сторін. Раціональною видається позиція щодо покладення такого обов'язку на позивача у справі, оскільки саме він зацікавлений у швидкому, повному і якісному розгляді справи та поновленні своїх порушених прав та інтересів. За результатами розгляду справи відповідні витрати по організації перекладу судових документів мають бути розподілені між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст.6 вказаної Конвенції центральний Орган запитуваної Держави або будь-який орган, який вона може призначити для цього, складає підтвердження відповідно до формуляра, доданого до цієї Конвенції.

У підтвердженні обов'язково зазначається факт вручення документу і зазначається спосіб, місце та дату вручення, а також особа, якій документ було вручено. Якщо документ не був вручений, в підтвердженні зазначаються причини, які перешкодили врученню.

Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року № 1092/5/54 із змінами від 25 березня 2010 року № 604/5/47, а саме Розділ 6 даної Інструкції регулює особливості виконання Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року.

Прохання про вручення на території України документів у цивільних та комерційних справах мають надходити до Міністерства юстиції України. Міністерство юстиції України надсилає таке доручення до територіальних управлінь юстиції із зазначенням строку виконання такого іноземного доручення. Отримавши доручення про вручення документів на підставі Конвенції про вручення за місцем проживання, указаним у дорученні про вручення документів, компетентний орган надсилає особі, якій необхідно вручити документи, відповідне повідомлення із зазначенням строку, у який особі пропонують для одержання документів. Таке повідомлення надсилається простим листом. Коли вказана у дорученні особа або її представник з’являється для отримання документів її ідентифікація здійснюється згідно паспорту або іншого документа, що посвідчує особу Частину формуляра з підтвердження про вручення заповнюється головним територіальним управлінням юстиції на підставі документів, отриманих у зв’язку з виконанням доручення та направляється разом з другим примірником до Мін'юсту для повідомлення іноземної держави щодо виконання доручення.

У випадку, якщо отримувач документів не знаходиться за вказаною адресою, територіальне управління юстиції вживає заходи до встановлення його (її) місця проживання або перебування.

Щодо звернення судів України з дорученнями про вручення документів на підставі вказаної Конвенції, то відповідно до статті 2 Конвенції суд чи інший компетентний орган України надсилає доручення до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою, напряму (п. 6.7. Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень).

Отже, положення Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів суттєво спрощують порядок та процедуру вручення документів відповідним особам та покращують співпрацю на міжнародному рівні.


Сектор судової роботи та міжнародного співробітництва

25 листопада 2015 року
напрямки діяльності
Нотаріат
Фінансовий моніторинг
юридичних послуг
Кадрова робота
та державна служба
Державна реєстрація друкованих засобів масової інформації
Реєстація НПА
Державна реєстрація громадських формувань
Систематизація законодавства
Правова робота
Правова освіта
Виконання судових рішень
Робота із зверненнями громадян
Організаційне забезпечення, документування та контроль
Державна реєстрація актів цивільного стану
Сектор з питань банкрутства
Розгляд звернень та діяльність комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації
Взаємодія з суб`єктами державної реєстрації
Експертне забезпечення правосуддя
Home      Контакти      Луцьк      Волинь      Архів новин
©2008-2015, ГТУЮ у Волинській області